Самовираження

Дуже часто ми чуємо від інших, що не потрібно звертати увагу на те, що говорять люди, не хвилюватись через завалений екзамен, що все в цьому світі можна змінити  і всім в цьому світі керує доля… Що ж… з дечим я згідна. Наприклад з тим, що потрібно бути самодостатньою, вміти постояти за себе. Насправді, це не так і просто, але цілком можливо. Звісно, краще, коли ви маєте друга/подруга, яка завжди підтримає і піде проти всіх разом із вами. Але також ми живемо в соціумі і ігнорувати всіх буде просто неможливо. Не з тієї причини, що це психологія, ми люди і прагнемо спілкування. Просто потрібно знати що і кому сказати. Інколи варто погодитись на словах із думкою людини, навіть якщо ви так не думаєте. Адже це може бути дуже впливова особа. Головне ніколи не зраджувати своїм принципам і не змінювати власну думку в себе в голові. Якщо ти дивишся у дзеркало і тобі все подобається, твій стиль, навіть якщо він не співпадає з 90% населення, то не треба боятися виходити на вулицю. Будуть обговорювати виключно ті, які не здатні самовиразитись,вк тому їм вигідно, щоб усі були однакові, як дві краплини води. Навіть якщо ваші близькі, кохані кажуть, що мені не подобається твій стиль і ніяк не аргументують, а лише типу: "Так же ж ніхто не ходить! Чим ти гірша за них?"
   Не потрібно змінювати себе. Адже одяг-це всього лиш оболонка. Справді, рідні ніколи не цуратимуться, а якщо вже так сталось, то потрібно задуматись, чи дійсно вони варті вашого спілкування. Я не кажу про те, що потрібно ходити напівголим. Ні… я сама проти цього. Але є люди, які просто обожнюють великі речі, або ходять виключно в одному кольорі чи обожнюють яскраві/темні відтінки у макіяжі. Це їхнє життя. Вони самовиражаються, на що не спроможна більша частина людей. І, повірте, знайдеться людина, яку саме ця ваша ізюминка привабить. Завжди будуть однодумці. Інколи це книги, інколи музика, а якщо пощастить, то і люди. Не потрібно втрачати своє «я» задля того, щоб хтось почувався з вами комфортно, щоб бути такими, як більшість. Самовиражатись-не означає зріктись від соціуму. 

Коментарі

  1. Дана стаття є дуже актуальною на сьогоднішній день , і я цілком погоджуюся з думкою автора. Самовираження - це не зречення соціуму, а можливість стати його незвичайною, проте невід'ємною частинкою. Якби всі були однаковими, то було б нудно. Наш соціум можна порівняти з приготуванням будь-якої страви. Наприклад, ми нарізали огірків у салат. Якщо це все, то страва виявиться несмачною, прісною, але варто нам додати трохи перцю, солі, сметани, помідорів, як салат набуває незвичайного смаку. Суть полягає в тому, що всі ми зі своїми особливостями є інградієнтами в нашому суспільному салаті, і чим неординарнішим є наше "Я", тим смачніший салат з огірків)

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже подобаються ваші думки, дійсно, ми-люди, які повинні мати свою точку зору , самовиражатися так, як ми цього хочемо. Це повинно проявлятися не лиш в зовнішньому вигляді та й в духовному. На мою думку, кожна людина має свою точку зору , але боїться її висказати, адже в сучасному світі її почнуть цькувати, так само,як автор описав з зовнішнім виглядом. Дуже цікава стаття!

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар